СВИНЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що свиня́ 1, 2. — Йди додому, та не гуляй! А завтра раненько свиняці хлів загородиш! (Н.-Лев., І, 1956, 469); — Як надіялась [мати], що її нащадок людиною піде між людьми, а він виріс і свинякою втерся в життя (Стельмах, Правда.., 1961, 167).
◊ Підклада́ти (підкла́сти) свиня́ку — те саме, що Підклада́ти (підкла́сти) свиню́ (див. свиня́).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 73.