СВИРІП’Я́НИЙ, а, е. Прикм. до свирі́па; // Вигот. із насіння свиріпи. Про батька Мося нічого не міг розповісти, сказав тільки, що працював на олійниці, крім свиріп’яної макухи, нічого й не знав (Перв., Опов.., 1970, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 73.