СВИТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до свити́на. Поїхала ж наша Мелася хоч і в свитинці, та у колясці, мов панночка… (Кв.-Осн., II, 1956, 370); Мати стягла з жердки свитинку, червоного пояса — кличе Василька одягатись (Вас., І, 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 76.