СВОЯ́ЧЕНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що своя́чка 1. У кутку шепоче молитви.. Гаркушина своячениця, що, втікши з розгромленого монастиря, осіла на хуторі (Гончар, II, 1959, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 101.