СВОЄКО́ШТНИК, а, ч., заст., розм. Той, хто вчився у навчальному закладі на власні, а не на казенні кошти. — Зібралось нас вісім чоловіка [чоловік] своєкоштників на квартиру до одного столяра (Свидн., Люборацькі, 1955, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 99.