СВЯ́ТЕНЬКО, а, с. Пестл. до свя́то1 1, 3. Й для Кам’янця сумного Святенько буває, Коли весь він веселіє, Життям відживає (Рудан., Тв., 1959, 453); — Знаєте що, кумонько, ми собі сьогодні обоє гарненько оглянемо грунтець,.. завтра не можна! Завтра святенько, наше будівницьке свято (Фр., III, 1950, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 101.