СВІДО́МО. Присл. до свідо́мий 2-5. [Командор:] Що ж, вам було відомо, які вас тут повинності чекають. Свідомо ви обрали вашу долю, і ваше каяття прийшло запізно (Л. Укр., III, 1952, 380); Іван Франко свідомо прагнув до єдиної літературної мови (Рильський, III, 1956, 79); [Парвус:] Не випадком, а свідомо Руфін про нього Крусті розплескав! (Л. Укр., II, 1951, 443); Граціані свідомо обдурював старого гетьмана (Тулуб, Людолови, II, 1957, 399); — Ні, товаришу Попович,— продовжував Бондаренко. — Це якраз ви та ваші друзі хочете — свідомо чи несвідомо, це вже вам видніше,— забити клин між нами (Головко, II, 1957, 464).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 78.