СВІЖОВИ́ПРАНИЙ, а, е. Який недавно або тільки що випрали. У свіжовипраній, розстебнутій гімнастьорці, з мішком зерна через плече, іде і йде вподовж ниви Данько (Гончар, II, 1959, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 81.