СВІЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати холоднішим (про вітер, воду і т. ін.); // безос. Холоднішати (про погоду). Стало свіжіти, з Дніпра потягнув вітрець (Вовчок, І, 1955, 317).
2. Набувати кращого, здоровішого вигляду (після відпочинку, купання і т. ін.); набиратися сил, бадьорості; здоровшати. Трясли [розвідники] на себе густе, листате гілля, оббризкуючись рясною росою, свіжіючи на виду, борюкаючись і жируючи під своїм крислатим зеленим душем (Гончар, III, 1959, 436).
3. Ставати яскравішим, густішим (про колір, забарвлення і т. ін.). Од вітрів свіжіють небосхили (Дмит., Вірші.., 1949, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 80.