СВІ́РКА1, и, ж., діал. Мотузок або ремінець, яким прикріплюють батіг до батожилна; // Капиця. [Микола:] От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв’язати (Фр., IX, 1952, 131).
СВІ́РКА2, и, ж., діал. Ялина.
СВІ́РКА3, и, ж., діал. Цвіркун.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 84.