СВІТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Пестл. до сві́тло1 1, 3. Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (Фр., II, 1950, 156); У вартовій будці почувся шелест, і за хвилину відчинилось віконечко в дверях. В ньому блиснуло світельце, яке зразу затулила собою чиясь голова (Гжицький, У світ.., 1960, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 88.