СВІТЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сві́тлий 1-4. Да нема цвіту світленького над маківку (Сл. Гр.); Ми пройшли через широкі сіни, спинилися в світленькому покої (Досв., Вибр., 1959, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 91.