СВІ́ТОМ, присл. На світанку. Увечері панич пішов.. та вернувся аж світом (Мирний, III, 1954, 168); Цілу ніченьку гуляла [Хівря], співала.. та танцювала, світом в двір вернулася (Григ., Вибр., 1959, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 96.