СЕКВЕ́СТР, у, ч.
1. юр. Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном. — Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 424).
2. мед. Ділянка омертвілої тканини, що відділилася від здорової.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 112.