СЕЛЕ́НОВИЙ, а, е. Прикм. до селе́н; // Який має в своєму складі селен. Є тільки одна кислота, в якій розплавляється золото, — селенова (Веч. Київ, 20.VIІ 1957, 4); Селенове скло; // Вигот., зробл. із селену. Селеновий фотоелемент.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 117.