СЕМЕНО́, а́, с., заст. Сі́м’я (у 1, 2 знач.). Як добре, що саме Мартинко є сином бойової подруги Наливайка, якій судила доля сіяти семено ненависті до пана, семено братньої любові до російського народу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 121.