СЕМІ́ТИ, ів, мн. (одн. семі́т, а, ч.; семі́тка, и, ж.). Група народів, що населяють або населяли Північну та Східну Африку й Передню Азію, до яких належать стародавні вавілоняни, ассірійці, фінікійці та інші, а також сучасні народи: араби, сірійці, євреї, ефіопи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 123.