СЕНА́Т, у, ч.
1. У Стародавньому Римі — рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Шевч., II, 1963, 286); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає.. Крім того, ти ж і в Римі силу маєш, є в тебе друзі при дворі й в сенаті (Л. Укр., III, 1952, 295); // збірн. Члени цієї ради. Цезар Август провадить у бій італійців, Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь (Зеров, Вибр., 1966, 257).
2. У царській Росії та деяких інших країнах — найвища судово-адміністративна установа. Приїхавши у Москву, зараз подав я прошеніє [прохання] в 1 департамент сенату (Стор., І, 1957, 231); Восени уряд розписав вибори до сейму й сенату, і властям невигідно було устрявати в процес (Козл., Ю. Крук, 1957, 436); Хоч голова сенату невпинно умовляв шахтаря і нагадував, що признання пом’якшує провину, той ані вухом не повів і тримався свого: не винен (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 325).
3. У США, Франції та деяких інших капіталістичних державах — верхня палата парламенту. Американський парламент — конгрес — складається з двох палат.. Верхня палата — сенат — складається з представників штатів (по два від кожного) (Нова іст., 1956, 38).
4. Приміщення, в якому містяться такі установи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 124.