СЕНТИМЕНТАЛІ́СТ, а, ч.
1. Прихильник, послідовник, представник сентименталізму (у 1 знач.). Буржуазна критика заплутала питання про творчий метод Квітки-Основ’яненка, якого вважали сентименталістом, продовжувачем традицій Карамзіна (Рад. літ-во, 18, 1955, 23).
2. Той, хто виявляє надмірну чутливість до кого-, чого-небудь. Ах, як ненавиджу я сам себе часами. Бо я сентименталіст, я дивлюся на все очима такої людини, яка ненавидить біль і нерозривно зв’язана з болем (Ірчан, II, 1958, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 125.