СЕПАРА́ТОРНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сепара́тор; // Признач. для виробництва сепараторів. Сепараторний цех; // Признач. для сепарування молока. Прогуркотіла підвода по шляху — то повезли молоко на сепараторний пункт (Тют., Вир, 1964, 107).
2. у знач. ім. сепара́торна, ної, ж. Приміщення, в якому встановлено сепаратор (сепаратори). Вустя саме була з дівчатами в сепараторній, коли її погукали знадвору (Гончар, Таврія, 1952, 231); Безперервним потоком іде молоко по гумовому шлангу в центральну магістраль, а звідти трубопроводом — в сепараторну на переробку (Рад. Укр., 29.V 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 127.