СЕРВІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сервірува́ти. Стіл був сервірований дуже добре (Н.-Лев., IV, 1956, 92); Сніданок був сервірований в малому бенкетному залі (Смолич, Світанок.., 1953, 56); // сервіро́вано, безос. присудк. сл. Обід був простий, майже буденний, стіл сервіровано стримано, але не без певного відтінку святковості (Коз., Листи.., 1967, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 128.