СЕРВІРО́ВКА, и, ж.
1. Дія за знач. сервірува́ти. Біля столів метушилися старші вихованки й виховательки, закінчуючи сервіровку (Панч, Ерік.., 1950, 89).
2. Убрання столу, підготовленого для обіду, вечері і т. ін. Зараз він сяє! Ще б пак! Директор міського ресторану не придумав би такої блискучої сервіровки… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 20); // Сервізний посуд і столова білизна. При оформленні банкетного стола слід прагнути до того, щоб зовнішній вигляд страв відповідав загальному стилю оформлення стола, його сервіровці, оздобленню (Технол. пригот. їжі, 1957, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 128.