СЕРЖА́НТІВ, това, тове. Прикм. до сержа́нт; належний сержантові. Звела [селянка] на танк руки.., схопила сержантові гранати й пішла сама (Ю. Янов., І, 1954, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 138.