СЕРЙО́ЗНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. серйо́зний. Він знав Георге, коли той ще юнаком прийшов на завод, і любив його за серйозність і поважність (Чаб., Балкан. весна, 1960, 292); Це були великі діти, в яких серйозність ще поєднувалася з пустощами (Донч., V, 1957, 224); Я дотримуюся тієї думки, що коли в спішній роботі є серйозність — цю роботу ніколи не зробити так швидко, як треба (Ю. Янов., II, 1958, 112); Звичайний підрахунок показував усю серйозність становища (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 114); Характерною рисою його оповідальних засобів було те, що в найбільш юмористичних [гумористичних] місцях батько вмів зберегти цілковиту серйозність (Думки про театр, 1955, 102); Василь зігнав з лиця надмірну серйозність і тепер, здавалось, із справжньою увагою слухав Павла (Мушк., Серце.., 1962, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 139.