СЕЧОВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Хронічна хвороба, яка виникає внаслідок порушення обміну речовин і характерну особливість якої становить дуже посилене виділення сечі. Інсулін регулює використання цукру організмом. Недостатнє вироблення його спричиняє цукрове сечовиснаження, цукровий діабет (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 152.