СИ́ЗО. Присл. до си́зий 1. Од вибухів — багряно, чорно, сизо навколо простір дибився в диму… (Гонч., Вибр., 1959, 369); // у знач. присудк. сл. Опріч нас, мисливців, набилось у хату, як то звичайно буває, чимало народу. Закурили, аж сизо стало в хаті (Рильський, Веч. розмови, 1962, 48); В кімнаті Івана Руденка, товариша голови повіткому, синьо і сизо від тютюнового диму (Стельмах, II, 1962, 140).
СИЗО… Перша частина складних слів, що відповідає слову си́зий у 1 знач., напр.: сизові́тий, сизоли́стий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 162.