СИЗОПЕ́РИЙ, а, е.
1. Який має сизе пір’я; із сизим пір’ям. Сизоперий птах; * Образно. В нас нема відмітки на папері, І не каже в паспорті печать Про світанки й ночі сизопері (Мал., Серце.., 1959, 101).
2. у сполуч. з ім. голубка, орел і т. ін., нар.-поет. Уживається як ласкаве найменування людини (перев. при звертанні). — Де вже, щоб мої сини та не помирилась! на цілому світі нема таких слухняних дітей, як мої сизопері орли! — хвалилась Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 282); [Ялина:] А хто це? [Юліан:] Я, моя голубко сизопера, іди сміло! (К.-Карий, II, 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 162.