СИЛАБОТОНІ́ЗМ, у, ч. Віршування, у якому побудова вірша визначається кількістю складів і розташуванням наголосів. Вірші інтермедії [до драми Якуба Гаватовича] силабічні, але з сильним струменем силаботонізму (Рад. літ-во, 3, 1962, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 167.