СИ́ЛКА, и, ж. Пестл. до си́ла 1. Ой дав мене батько та з багатого дому, Виробила силку, та не знаю за кого? (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 41); Ухопив Марусяк Андрія, здавив полонинською силкою коханою і, піднявши догори, вдарив об землю (Хотк., II, 1966, 199).
◊ Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лку (си́лки) кого — те саме, що Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лу (си́ли) (див. си́ла).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 169.