СИЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. силкува́тися. Христя.. почала її утішати.. Даремне силкування! (Мирний, III, 1954, 226); Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (Коцюб., II, 1955, 435); // перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь. Життя показує цілковиту неспроможність силкувань імперіалізму США здобути світове панування (Програма КПРС, 1961, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 169.