СИНХРОЦИКЛОТРО́Н, а, ч. Циклічний резонансний прискорювач важких заряджених частинок (протонів, дейтронів, альфа-частинок), який застосовують для досліджень у галузі фізики атомного ядра. Радянська радіотехніка внесла цінний вклад у розвиток атомної техніки, у створення синхроциклотрона і синхрофазотрона — гігантських прискорювачів для вивчення атома (Літ. Укр., 8.V 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 189.