СИНЬОМУНДИ́РНИК, а, ч., дорев. Жандарм, який носив мундир синього кольору. Наблизившись, Леся помітила на східцях кількох синьомундирників (М. Ол., Леся, 1960, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 192.