СИНЬОЦВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Синій цвіт, сині квіти. Б’є [пастушок] палюгою по цупких стеблах Петрового батога, і вони закипають сполоханим синьоцвіттям (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 103); * Образно. Там, удалині, де море сходилося з небом, ще доцвітала ніжним слабеньким синьоцвіттям вузенька смужка — ніби фацелії там хтось кинув на втіху невтомним бджолам (Збан., Сеспель, 1961, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 192.