СИНЮ́ХА, и, ж.
1. мед. Синювате забарвлення шкіри й слизових оболонок унаслідок зменшення в крові кількості кисню; ціаноз. При сповільненні течії [руху] крові, особливо у венах, найбільш віддалених від серця, і кисневому голодуванні організму шкірні покриви і слизові оболонки набирають синюватого забарвлення. Ця ознака має назву синюхи, ціанозу (Заг. догляд за хворими, 1957, 87).
2. (Polemonium L.). Одно— і багаторічна трав’яниста рослина родини синюхових із перистим листям і блакитними квітками, яку використовують у медицині й техніці. Коріння й кореневища валеріани, синюхи, маточника та інших збирають восени, коли надземна частина вже зів’яла (Наука.., 7, 1968, 25).
3. розм. Те саме, що синя́к 4.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 189.