СИПУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що сипки́й1. Прихожий ззаду сів, і, сніг сипучий живо краючи, Помчали стежкою санки (Фр., XIII, 1954, 39); Поступляться сипучі піски, поступляться чорні вихорі й бурі, поступиться ерозія грунту, всі лихі сили перед людським розумом поступляться… (Вишня, І, 1956, 396); Хлопець.. шукає, де менше піску, де він не такий сипучий, а пісок дедалі сипучіший (Гончар, Тронка, 1963, 227); Він нишком переповз до яру, До круч сипучих і стрімких (Бажан, І, 1946, 150); Його хазяйка мила Сипучої для нас картоплі наварила (Рильський, Сад.., 1955, 56); Сипуча маса.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 197.