СИРІВЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Пригот. на сирівці, із сирівцем (у 1 знач.). Жінка поставила на стіл три тарілки, поклала дерев’яні нефарбовані ложки і всипала нам холодного сирівцевого борщу з щавлем і кропивою (Перв., Материн.. хліб, 1960, 30).
2. діал. Сирицевий. Довбущук другим кінцем сирівцевого шнура зачав щосили сікти Андрія по голих плечах і грудях (Фр., V, 1951, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 198.