СИСТЕМА́ТИК, а, ч.
1. Те саме, що систематиза́тор; // рідко. Людина, схильна до бездоганного порядку в усьому. — Я систематик.. Я роблю своє діло помалу, спокійно, холодно (Фр., VII, 1951, 221).
2. Фахівець із систематики (у 2 знач.). Організувався Науково-дослідний інститут в Козлові, з’явились.. ботаніки, морфологи, систематики, агрохіміки, грунто-знавці (Довж., І, 1958, 489); Систематикам було дуже важко знайти місце лишайників в системі рослинного світу (Укр. бот. ж., XIII, 1, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 205.