СКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, перех., розм. Док. до каля́ти. — Ой вистели, дівчино, — дає глузливую козак дівчині пораду,— ой вистели килимами двір, щоб не скаляв мій кінь вороний золотих підків (Вас., І, 1959, 132); Я слави своєї дівоцької не скаляла (Барв., Опов.., 1902, 60); То [червоний прапор] — символ волі. Не скаляйте Його насильством. Не спляміть Злобою темною. Тримайте Той прапор високо (Черн., Поезії, 1959, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 248.