СКАМ’ЯНІ́ЛО, рідше СКАМЕНІ́ЛО. Присл. до скам’яні́лий, скамені́лий 2, 3. На містку біля непорушного командира скам’яніло стояли вахтовий і комісар (Трубл., Шхуна.., 1940, 215); Огей замріявся і скам’яніло, без жодного виразу на обличчі, як сфінкс, дивиться в одну точку (Досв., Вибр., 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 249.