СКАМНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Ослін. [Долорес (устає і втирає хустинкою очі):] Ходім, Аніто! [Анна (сідає на скамницю під кипарисом):] Ні-бо ще, Долорес, тут гарно так (Л. Укр., III, 1952, 328); А в світлиці при скамниці в цимбалоньки б’ють, А вже ж мою дівчиноньку до шлюбу ведуть (Пісні та романси.., І, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 249.