Слово "скараний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СКА́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скара́ти. Одні [опришки] смажили на патиках овече м’ясо, інші варили в казанках кулешу,.. згадували убитих і скараних друзів (Гжицький, Опришки, 1962, 183); // ска́рано, безос. присудк. сл. За що її скарано, за що її страчено, його Оленку? (Гончар, Тронка, 1963, 308).

Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст.— страчений. [Парвус:] Зроду не повірю, щоб той, хто вояків на нас привів, міг бути справді скараний на горло (Л. Укр., II, 1951, 426); [Xмельницький:] Сотник Горобець теж зрадник і буде скараний на горло за моїм наказом (Корн., І, 1955, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 251.