Слово "скарбниця" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СКАРБНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном. Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року.. коштувала державній скарбниці близько десяти мільйонів карбованців (Добр., Очак. розмир, 1965, 72); Гроші на це [допомогу біднякам] він [Г. Котовський] експропріював у поміщиків та в царській скарбниці (Смолич, V, 1959, 29).

2. Кошти, гроші. Головний отаман напризволяще залишає рештки своєї армії і з кількома міністрами та скарбницею поспішає до Проскурова (Стельмах, II, 1962, 49).

3. іст. Адміністративна установа Запорізької Січі, яка відала коштами; // Місце на Запорізькій Січі, де будували човни, виготовляли зброю і т. ін. Стала лагодити похід: кошовий загадав на козацькі хутори везти до Січі припас — порох, свинець і сухарів, а тим часом у скарбниці будували човни (Панч, Гомон. Україна, 1954, 18); Чайку будували у військовій скарбниці на Січі 60 чоловік за 15 днів (Знання.., 3, 1970, 29).

4. Місце, приміщення, де зберігаються скарби. По стінах і по полицях у світлиці не видно було більш ні дорогої зброї, ні срібних кубків; бо в тую неспокійну старосвітщину, одлучаючись, не кидай було.. дома нічого, а ховай по тайниках, по підземних скарбницях (П. Куліш, Вибр., 1969, 67); Усі скарби з своїх скарбниць оддав би [Саіб] за волю (Н.-Лев., IV, 1956, 34); [Кушнірук:] Максиме, на тобі ось ключі од скарбниці, там візьмеш посуд в отій меншій скрині… (Вас., III, 1960, 408); // Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін. — Чи знаєте, чому не можемо викрасти скарбницю од сусіднього царя? Бо на його палаці сидить когут і піє, коли наближається якась небезпека (Три золоті сл., 1968, 131); — Ну, і втік ваш пан? — допитується хтось із кутка. — А що йому лишилось робити: вночі — за скарбницю та й чкурнув (Стельмах, І, 1962, 608); * Образно. На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар. Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар! (Крим., Вибр., 1965, 284).

5. Місце зосередження яких-небудь природних цінностей. Його тягло до землі, невичерпанної [невичерпної] скарбниці багатства (Фр., VIII, 1952, 387); — Тайга! — повторив він урочисто. — Скарбниця з вугіллям, залізом, торфом, золотом… (Донч., II, 1956, 13).

6. чого, яка. Сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки (Мирний, V, 1955, 314); Культурна скарбниця кожної нації все більше збагачується творіннями, що набувають інтернаціонального характеру (Програма КПРС, 1961, 100); Нетлінним ввійшло «Слово о полку Ігоревім» в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув’ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (Рильський, X, 1962, 12); Скарбниця світової літератури; Скарбниця марксизму-ленінізму.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 253.