СКАРЛАТИ́НА, и, ж. Гостре інфекційне захворювання людини (перев. дитячого віку), яке супроводжується високою температурою, червонуватим висипом на тілі та болем у горлі. Оксана і Дора захорували на скарлатину (Л. Укр., V, 1956, 294); Все життя тремтіла [мати] за Гришу і за мене.. Спочатку це були скарлатини, потім водовороти на Дніпрі, потім з’явилися жандарми, і тінь від шибениці упала на все мамине життя (Головко, II, 1957, 587).
Лежа́ти в скарлати́ні див. лежа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 255.