СКА́ТІРКА, и, ж., рідко. Те саме, що ска́терка. У кутку тліє свічечка перед матір’ю божою уквітчаною; під божничком стіл, застеляний [застелений] скатіркою білою (Вовчок, VI, 1956, 221); Біла скатірка на столі та помиті лави аж сяли чистотою (Коцюб., І, 1955, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 256.