СКВА́ШЕНИЙ, а, е.
1. спец. Дієпр. пас. мин. ч. до сква́сити.
2. у знач. прикм., розм., рідко. Те саме, що ки́слий 3. Олесь був якийсь сквашений, мов сам не свій (Фр., III, 1950, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 257.