СКИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. скида́ти. В кінці прошенія [прохання] прикинули, що о. Артемій бере велику плату за треби й не держить в церкві скриньки для скидання плати за треби (Н.-Лев., IV, 1956, 168); У зв’язку з київською гідробудовою створюються сприятливі перспективи для кращого регулювання надалі скидання дніпрових вод (Рад. Укр., 1.I 1962, 2); Повністю замкнений цикл без скидання навіть будь-якої частини стоків налагоджений на Чулоківській центральній вуглезбагачувальній фабриці в Донецьку (Рад. Укр., 4.VI 1967, 2).
◊ Скида́ння [оста́нньої] соро́чки з се́бе — віддавання кому-небудь останнього, що є у когось. Хіба ж це не скидання сорочки з себе — Ваш замір дати три тисячі на видавництво?.. (Мирний, V, 1955, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 262.