СКЛАДА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто складає (у 2, 3 знач.), створює що-небудь. Пишу мало, так що не можу задовольнити замовлення на вірші від складачів альманахів, яких багато лаштується (Сам., II, 1958, 469); Складач карти, яка відбиває віддалений від нас період — Х — XIII ст. ст., оперує не досить численними і не завжди виразними свідченнями письмових джерел (Наука.., 4, 1972, 36); Живі голоси українських боянів, складачів і виконавців епосу, зафіксовані видатним ученим [Ф. Колессою], можуть пролунати й через півстоліття (Літ. Укр., 28.VIІ 1967, 2).
∆ Склада́ч поїзді́в — той, хто формує, складає ешелони, поїзди. Ми часто спинялися, чекаючи сигналів від зчіплювача вагонів і складача поїздів (Сміл., Сашко, 1957, 56); Новий рік на Південній залізниці почався дощем і відразу ж ускладнив роботу стрілочників, машиністів, бригад складачів поїздів (Рад. Укр., 3.I 1971,1).
2. друк. Робітник друкарні, що здійснює набір (у 3 знач.). Влаштувавшись складачем у друкарні, Денис Дорошко знову поринув у роботу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 276.