СКЛЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко СКЛЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКЛЕПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. склепля́ть; док., перех. Зводити впритул, з’єднувати, стулювати, закривати (уста, очі, повіки і т. ін.). Пробував я його [кота] гладити по спині. Ще міцніше очі склеплював і тільки мурчав від задоволення (Збан., Мор. чайка, 1959, 94); Румлер склепив повіки і сидів так кілька хвилин (Рибак, Час.., 1960, 23); Батько випростався і міцно склепив очі (Панч, На калин. мості, 1965, 11); // Змушувати стулювати, закривати (повіки, уста, очі і т. ін.). Остап лежав на очереті й почувавсь ослабленим.. Не то сон, не то забуття склепляло повіки (Коцюб., І, 1955, 358); Німа мовчазність, що наступає після гіркого плачу, найшла на неї, склепила уста, скувала серце і душу (Мирний, III, 1954, 359); Легенька втома склепила мені вії (Вас., II, 1959, 331); Над лобом він намацав величезну гулю, пухлина від неї склепила очі (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).
◊ Не склепля́ти (скле́плювати, склепи́ти) оче́й (о́чі, віч, ві́ї) — не спати, не могти заснути. Дрімала лише куховарка, а Докія й очей не склепляла (Кучер, Прощай.., 1957, 81); Тільки десь гармонія Плаче цілу ніч, Гармоніст закоханий Не склепляє віч (Забашта, Квіт.., 1960, 136); Ніхто не бачив, як цілими ночами сидів, не склеплюючи очей, Заремба над аркушами паперу (Сміл., Сад, 1952, 24); Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей (Панч, II, 1956, 508); Знає напевне він, що до самого ранку не склепить очі в тривозі (Головко, II, 1957, 572); Склепля́ти (скле́плювати, склепи́ти) о́чі — засипати. Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? (Головко, II, 1957, 168); Лише перед світанком склепила [Марійка] очі, але зараз же і прокинулась (Донч., V, 1957, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 280.