СКЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скли́кати. Скликаний у грудні 1925 р. XIV з’їзд партії дав настанову на індустріалізацію країни як основу генеральної лінії нашої партії (Укр. іст. ж., 4, 1960, 15); Два дні тривала у Харкові нарада молодих літераторів, скликана філією Спілки письменників та облпрофрадою (Вітч., 2, 1969, 220); // скли́кано, безос. присудк. сл. А от і шлюбний день! Умовлено було не справляти дуже бучного весілля, але все ж гостей було скликано чимало (Л. Укр., III, 1952, 506); Бійців Таврійського полку було скликано на раду (Гончар, II, 1959, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 282.