СКЛИКА́НЧИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до склика́нець. Дивиться Нечипір, а у церкві світиться і на дзвіниці дзвонять у скликанчик (Кв.-Осн., II, 1956, 106); Заходила ніч на село, на заріччя.. погнали череду на ніч, скликанчик на дзвіниці задзвонив до відправи (Ю. Янов., II, 1958, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 283.